Подовження приголосних і подвоєння букв

Подовжені приголосні являють собою збіг двох фонем. Такі звуки вимовляються приблизно в півтора раза довше, ніж звичайні. На письмі вони позначаються подвоєнням букв.

Приголосні звуки подовжуються і відповідно подвоюють­ся букви, якщо одна частина слова (морфема) закінчується, а друга починається на той самий звук: беззвучний (без + звуч­ний), віддати (від + дати), наддніпрянський (над + дніпрян­ський), законний (закон + ний), чавунний (чавун + ний), туманність (туман + ність), розрісся (розріс + ся), піднісся (підніс + ся), піввідра (пів + відра), піввіку (пів + віку), страшком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст)-

Але подовження приголосних і відповідно подвоєння букв не відбувається, якщо немає збігу двох однакових приголос­них: казармений (казарм + є + ний), пореформений (по + ре­форм + є + ний), буквений (букв + є + ний), потомствений (потомств + є + ний), дерев’яний, олов’яний, конопляний, пшо­няний.

Подовжується приголосний н у наголошених суфіксах -енн-, -анн-:

а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна,
чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, ви­
соченний, нескінченний, невблаганний, несказанний, нездійсненний, незліченний, нездоланний, недоторканний’,

б) у прикметниках-старослов’янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасенний, а також: божественний (із ненаголошеним суфіксом -енн-).

Крім того, подовжується н у словах останній, старанний, притаманний, захланний, численний.

Не подовжується н у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, на­віть якшо суфікс -єн- чи -ан- у них наголошений: нескінчений, незддланий, нежданий, довгожданий, шалений, скажений, навіжений, жаданий, вихований, з ‘єднаний, придбаний, в’їджджений, сповнений.

У похідних словах написання нн або н зберігається: не­скінченний — нескінченність, нескінчений — нескінченість, не­доторканний —недоторканність, вихований — вихованість, за­безпечений — забезпеченість, навіжений — навіженість, при­таманний — притаманність.

Виникає подовжений приголосний чч в іменниках, утво­рених від прикметників на -цький: донецький — Донеччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина, гайдамаць’ кий

гайдамаччина. В іменнику Вінниччина, утвореному та­ким самим способом від прикметника вінницький, звук ч не подовжується, хоча й пишеться чч. Не подовжується звук ч і пишеться одна буква ч в іменнику Галичина.

Подовжуються приголосні і подвоюються букви також у словах овва, ввесь, бовван, бовваніти, ссати, ссавець, лляний 0 льняний).

Подовжуються і відповідно позначаються подвоєними бук­вами м’які зубні (д, т, з, с, ц, л, н) та пом’якшені шиплячі (ш, ч, ж), якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду: засідання, питання, вив чення, життя, знаряддя, мотуззя, колосся, дозвілля, об­личчя, затишшя, бездоріжжя, Запоріжжя; але в назвах — молодих істот подовження немає: теля, щеня, козеня, порося;

6> в орудному відмінку однини іменників III відміни перед закінченням -ю: мідь — міддю, сіль — сіллю, доповідь — доповіддю, мазь — маззю, Оболонь — Оболонню, туш — тушшю, річ — річчю, подорож — подорожжю;

в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, породілля, баддя, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

Подовжується приголосний і подвоюється буква л у діє­слові ллю, ллєш і т. д., а також у похідних: наллю, виллєш тощо.

Подовження приголосного й подвоєння букв зберігається в різних словоформах тих самих слів та в похідних словах: суддя, судді, суддею, суддів, суддівство, суддівський; життя, життям, життів, життєвий, життєвість, життєздат­ність; Ілля, Іллею, Ілліч, Іллєнко.

Проте немає подовження в прикметниках судейський, жи­тейський та в родовому відмінку множини іменників ста­тей, бадей, породілей. Річ у тім, що в давній українській мові в усіх названих вище випадках після м’якого приго­лосного виступав звуки, наприклад: [суд’йа], [стат’йа], [т’ін’йу], [жиґйа]. Згодом звук й уподібнився до попереднього м’я­кого приголосного: [суд’д’а], [стат’т’а], [т’ін’н’у], [жит’т’а]. Але таке уподібнення не відбулося там, де перед звуком й було вже два або більше приголосних, звук й у такому разі випав: [йун’іс’т’йу] — [йун’іс’т’у], [жоуч’йу] — [жоуч’у]. Після губних та р звук й залишився: [кровйу], [мат’ірйу] (пишемо: кров’ю, матір’ю). Залишився звуки і в словофор­мах статей, бадей, породілей та в прикметниках судейський, житейський, тому що між попереднім приголосним і ним з’явився вставний є, як у словах земля — земель, пісня — пісень, ескадрилья — ескадрилей.

Якщо м’який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: передмістя, запястя, тертя.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Подвоєння та подовження приголосних

Подвоєння приголосних при збігу їх

1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:

а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, а також оцей тощо;

б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);

в) Кореня або основи на —н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниц(я): вина — безвинний, день – денний, закон — законний, кінь – кінний, причина — причинний, осінь — осінній, ранок — ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.

-ЕНН(ИЙ), -АНН(ИЙ)

2. Буквосполучення —нн- пишеться:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі —енн(ий): здоровенний, силенний, численний.

б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, невблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

в) У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.

Буквосполучення —нн- зберігається й в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: здійсненність, старанність, старанно, численність, численно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: вивершений, вихований, зроблений, індустріалізований, поораний, сказаний, спечений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варений (пор. варений), печений (пор. печений) та ін., а також у прикметнику довгожданий.

Треба розрізняти такі слова, як здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний) і нездоланий (якого не подолали), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований) та ін.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І

4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання, знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля — гіллястий, гіллячка; життя — життєвийжиттьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття — відкриттів, почуття — почуттів.

б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею та ін.

в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь —молоддю, мить — миттю, мазь — маззю, вісь — віссю, міць — міццю, сільсіллю, тінь — тінню, подорож — подорожжю, ніч — ніччю, розкіш — розкішшю.

Але: молодість — молодістю, повість — повістю, кров — кров’ю, матір — матір’ю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний або р.

г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.

Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кутя, попадя, свиня, у формах числівника третя, третє та ін.

Правила з подвоєнням

1.Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, .міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день — денний, ранок — ранній, причина — причинний, закон — законний, година — годинник, вікно — віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -си: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, сич єн пий, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний. а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.

2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, с в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, ужитті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;

б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін;

в) перед я, ю, І, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в. родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, рі.иею;

г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить -миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож — подорожжю: ніч — ніччю; розкіш -розкішшю; річ — річчю; Рось

г) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися)

— ллю, ллєш, ллє, ллємо, лчєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних вшию, наллю, наллсмо, наллють.

1. Від поданих слів в утворіть нові, в яких було б подвоєння літер. Складіть з ними речення:

голина, день, закон, кордон, стіна, благати, зелень, клітина, корінь, молодь, мить

2. Перекладіть українською мовою.

Язык — духовное богатство народа. «Сколько я знаю языков, столько раз я человек», — говорит народная мудрость. Но богатство, воплощенное в сокровищах языков других народов, остается для человека недоступным, если он не овладел родной речью, не почувствовал ее красоты. Чем глубже человек познает тонкости родного языка, тем тоньше его восприимчивость к игре оттенков родного слова, тем больше подготовлен его ум к овладению языками других народов,тем активнее воспринимает сердце красоту слова (В. Сухомлинский).

3. Прочитайте текст. Визначіть його основну думку. Знайдіть слова з подвоєнням, прокоментуйте їх правопис.

Користування сумішшю з двох мов — це одно з найтривожніших явиш загальнопедагогічного характеру. Говорити такою скаліченою мовою — це все одно, шо фати . на розстроєній скрипці. Все одно, шо з дерева красуню різьбити . тупою щербатою сокирою.

Скалічена мова — отупляє, отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова — це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона побачить, коли віконця — кіптяві, засновані павутинням, засиджені мухами. Отже, шлях боротьби за високу успішність лежить передусім через мовну культуру, бо мовна культура — це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності (В. Сухамлинський).

Прочитайте висловлювання відомих людей

Ну що б. здавалося, слова. Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива. Як їх почує. (Т. Шевченко)

. Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства (М. Драгаманов).

Через рідну мову стали ми на ноги, війшли в сім’ю просвічених європейських народів (М. Возняк).

Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (О. Потебня).

Мова — коштовний скарб народу (І. Франко).

Усі слова — співучі струни, коли під майстровим смичком (М. Рильський).

. У кожному слові людському увага до мови доконечна річ для того, шоб думка знайшла свою справжню кришталеву форму (І. Вихованець).

Мова — могутнє знаряддя і шкільного навчання, і наукової, і публіцистичної думки, і ораторського мистецтва, і поетичної творчості, і ділового листування, і дипломатичних переговорів (М. Рильський),

Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова . (М. Рильський).

Допомога до здачі ЗНО

Подовження приголосних і подвоєння букв

— Приголосні зазвичай подвоюються (у вимові — подовжу­ються) при збігові однакових приголосних звуків, що нале­жать до різних частин слова (морфем):

а) якщо корінь починається на такий звук, на який закін­чується префікс: оббити [об:йти е ], відділ [в’ід’:іл], ззаду [з:аду];

б) у складноскорочених словах: юннатюний натураліст, військкоматвійськовий комісаріат, військкор -— вій­ськовий кореспондент, піввідраполовина відра\

в) якщо корінь закінчується на [н], а далі йде суфікс -н-, -ник-, -ниц-: лимонний, щоденник, письменник, відмінниця;

г) у наголошених суфіксах похідних прикметників -ённ(ий), -анн(ий), -янн(ий): здоровенний, страшенний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний;

д) коли основа дієслова в минулому часі закінчується на [с], а за нею йде частка -ся: розрісся, піднісся, пасся;

е) у словах ссати, виссати, ссавці та похідних від них внаслідок історичних змін; а також у словах бовван, бовваніти та ін.

— Подовження приголосних між двома голосними у деяких словах відбулося внаслідок фонетичного процесу уподібнення. Подовжуватися можуть [д :], [т*:], [з’:], [с’:], [ц’:], [л’:], [н :], [ж’:], [ч’:], [ш’:] у таких випадках:

а) в іменниках середнього роду II відміни: життя, знання, волосся, колосся, обличчя, завдання, питання, приладдя; подовження зберігається в усіх непрямих відмінках,

крім родового множини: знань, облич, завдань, приладь, питань;

б) в окремих іменниках чоловічого й жіночого роду І відмі­ни (суддя, Ілля, стаття, рілля);

її) у деяких прислівниках типу навмання, спросоння, зрання;

г) в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни перед закінченням -у(-ю), якщо в називно­му відмінку їх основа закінчується на один приголос­ний (молоддюмолодь; сіллюсіль, тіннютінь, миттюмить, маззюмазь, річчюріч та ін.);

д) в окремих формах дієслова лити (а також у деяких похід­них) подовжується [л]: ллю, ллєш, ллється, виллють (але вилитий).

— Подовжуються приголосні у іменниках — власних назвах іншомовного походження та похідних від них (Голландіяголландський, Мароккомарокканський, Руссо, Геннадій, Алла, Інна, Римма).

УВАГА! У загальних назвах іншомовного походження подвоєння не зберігається (каса, шосе, сума, група, асимі­ляція, апарат, дисидент), за винятком слів нетто, брут­то, панна, ванна, манна, пенні, тонна, вілла, мирра. Особливо слід звернути увагу на те, що явище подовжен­ня приголосних буває лише в позиції між двома голо­сними, тому в таких словах, як листя, кількістю, якіс­тю, пристрастю, участю, мальовничістю та подібних подовження [т] не відбувається, бо він знаходиться між приголосним та голосним.

Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження

Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження

Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, підпорядковане фонетичному та морфоло­гічному принципам української ор­фографії, частково пов’язується з традицією написання й поділом іменників на власні та загальні назви.

Подвоєння в загальних назвах

У загальних назвах іншомовного походження букви, що позначають приголосні звуки, не подвоюються : програма, каса, тераса, траса, маса, шосе, алея, дисидент, коледж, ралі, спагеті, хокей, хобі, сума, група, асиміляція, апарат, дисидент (порівняйте з правописом у російській мові).

Зверніть особливу увагу на слова, які раніше мали подвоєння : бароко, лібрето, бравісимо, інтермецо, піанісимо, фортисимо, ста­като, фін(и).

ЗАПАМ’ЯТАЙ ВИНЯТКИ!

  • аннали — (у стародавніх єгиптян, китай­ців) — літописи;
  • білль — у Великобританії, США та дея­ких інших країнах — законопроект, що виноситься на роз­гляд законодавчих органів, а також назви деяких конституційних актів; але біль — іменник чоловічого роду (від боліти);
  • бонна — вихователька малих дітей у дворянських сім’ях (переваж­но з іноземців); але бона – паперові гроші, що вийшли з обігу;
  • брутто — вага товару разом з упакуванням;
  • булла — папська грамота, послання; але була – ж. р. від дієслова бути;
  • ванна — посудина, кімната;
  • вілла — розкішна дача за містом чи будинок-особняк;
  • галл – мешканець Галлії; але гал – наріст на рослині;
  • голландка – мешканка Голландії; але голанка – порода курки;
  • дурра — тропічна хлібна й кормова рос­лина, вид сорго;
  • качча – мистецький жанр; алекача – каченятко;
  • мадонна — у католиків — Богородиця (Божа Матір з немовлям). Переважно так кажуть про жінку, якій поклоняються або яку кохають;
  • манна – їстівні лишайники, застиглий сік ясена, тополі тощо; але мана – привид, ілюзія;
  • мірра, мирра – тропічне, бальзамове дерево, ароматична смола; але миро – запашна олія;
  • мотто – дотепний вислів, афоризм, що вживається як епіграф; але мото – частина складного слова, що означає «моторний», наприклад мотоклуб і под.
  • мулла – служитель релігійного культу в мусульман;
  • нетто – вага товару без тари й упа­кування;
  • панна – у попередні епохи — дочка заможних батьків; ввічлива форма звертання до молодих незаміжніх дівчат;
  • пенні – англійська дрібна монета, розмінна монета Фінляндії; але пені – Р. відмінок від іменника пеня;
  • примадонна – співачка, що виконує перші партії в опері чи опереті;
  • пруссак – мешканець Пруссії; але прусак – тарган;
  • тонна – міра ваги.

Можливе подвоєння внаслідок збігу префікс + корінь (якщо в мові вживається паралельно непрефіксальне слово): сюр+реалізм — сюрреалізм, ір+раціональний — ірраціональний, ір+реальний — ірреальний, ін+новація — інновація.

Подвоєння у власних назвах

У власних назвах іншомовного по­ходження подвоєння приголосних букв зберігається . Правопис таких слів треба запам’ятати або звіряти за орфографічним словником, текстами художніх творів (якщо мова йде про імена літературних героїв): Апенніни, Андорра, Бессарабія, Голландія, Еллада, Дарданелли, Канни, Міссісіпі, Оттава, Прус­сія, Таллінн, Ахіллес, Аполлон, Будда, Діккенс, Грімм, Одіссей, Мюллер, Теккерей, Шиллер та ін.

УВАГА!

Подвоєні приголосні зберігаються і в похідних словах — загальних назвах : Будда — буддизм, буддист; Голландія — голландський, голландець; Таллінн — талліннський, талліннець, але: Ватт (прізвище) — ват (одиниця виміру).

ЗАПАМ’ЯТАЙ!

Правопис власних імен людей : Алла, Белла, Віссаріон, Геннадій, Елла, Жанна, Інна, Нонна, Сусанна, Римма , але Агнеса, Інеса, Іполит, Кирило, Пилип, Сава.

Вправи

1. Перекладіть українською мовою.

Изоляция, империя, Италия, магистраль, иероглиф, интонация, букинист, Калифорния, акустика, репети­тор, бенефис, официант.

2. Запишіть слова російською та українською мовою, порівняйте їх і зробіть висновок про подвоєння букв в українській мові у словах іншомовного походження.

город Оттава місто Оттава

Алла Петровна Алла Петрівна

страна Марокко країна Марокко

масса тела маса тіла

коллекция птиц колекція птахів

группа учеников група учнів

3. Запишіть слова, поясніть правопис слів в російській та українській мовах. Утворіть слово­сполучення зі словами правої колонки.

4. Наведені слова запишіть українською мовою. Згрупуйте їх у дві колонки: у першу з подвоєнням, у другу — без подвоєння.

Аббревиатура, аккорд, аккуратный, анналы, анно­тация, баллон, Апеннины, вилла, галерея, Брюссель, гроссмейстер, ипподром, Кассандра, капелла, тонна, Одиссей, холл, корректор, мадонна, манна.

5. Знайдіть слово, в якому не подвоюються приголосні:

В настоящее время на этой странице нет текста. Вы можете найти упоминание данного названия в других статьях, или найти соответствующие записи журналов.

© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний — Владимир Спиваковский

При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов — гиперссылка).
edufuture.biz 2008-2018© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других «взрослых» тем.

Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: