Страница не существует или перенесена

Законодательство Республики Беларусь
(избранное)

Законы

По органу принятия

По дате принятия

Законодательство Беларуси

Законодательство регионов Беларуси

Архив

Для поиска нужной информации можете обратиться:

Банк Законов Беларуси — Нормативная и законодательная база Республики Беларусь. Законодательные и нормативные акты отсортированы по органам, издавшим данные документы. База содержит около 80 тысяч документов, принятых республиканскими и местными органами власти Беларуси, законодательство СССР и БССР

Белорусский Правовой Портал — Более 60 тысяч законодательных нормативных актов принятых в Беларуси республиканскими и местными органами законодательной и исполнительной власти

ПРАВО — Законодательство Республики Беларусь. Должностные инструкции, образцы договоров, образцы нотариальных и процессуальных документов, комментарии к кодексам, судебная практика и многое другое.

Право 2009 — Правовые документы Беларуси

ПРАВО 2006 — Законодательные и нормативные акты Республики Беларусь по состоянию на февраль 2006 года. Около 40 тысяч документов.

ПРАВО 2004 — Более 53 тыс. нормативных и законодательных актов Республики Беларусь по состоянию на 1 января 2004 года, в том числе и международных, принятых различными органами власти. На сайте размещены образцы договоров, юридический словарь, судебная практика и многое другое.

ПРАВО 2002 — законодательные акты Республики Беларусь по состоянию на август 2002 года

ПРАВО 2000 — более 35 тыс. законодательных актов Республики Беларусь по состоянию на март 2000 года. Архив

«ПРАВО» — подборка из законодательных актов Республики Беларусь.

Банк Законов Беларуси — Нормативная и законодательная база Республики Беларусь. Законодательные и нормативные акты отсортированы по органам, издавшим данные документы. База содержит около 80 тысяч документов, принятых республиканскими и местными органами власти Беларуси, законодательство СССР и БССР. Архив

Bestpravo – Правовой портал. Законодательство Российской Федерации — законодательные акты Российской Федерации, законодательство регионов, Федеральное законодательство , законодательство Москвы , законодательство Московской области , законодательство Санкт-Петербурга и Ленинградской области , законодательство Краснодарского края, законодательство Приморского края, законодательство Воронежской области, законодательство Омской области, законодательство Ханты-Мансийского автономного округа, законодательство Челябинской области, законодательство Амурской области, законодательство Свердловской области, законодательство Тульской области, законодательство Тюменской области, законодательство Тверской области, законодательство Республики Удмуртия , законодательство Республики Якутия , законодательство Ямало-Ненецкого автономного округа, законодательство Республики Дагестан , законодательство Ростовской области, законодательство Саратовской области и других регионов, законодательство СССР законодательные акты местных органов власти Российской Федерации. Юридическая база

Сектор Закона — Законодательные и нормативные акты Российской Федерации. 700 тысяч документов принятых органами государственной власти начиная с 1900 года по настоящее время. Международное право. Кодексы, законы Российской Федерации, указы, постановления, правила, инструкции. Архив

Закон РБ О пенсионном обеспечении
Статья 68. Повышение пенсий

Пенсии, назначенные в соответствии с настоящим Законом, повышаются:

а) Героям Беларуси, Героям Советского Союза, Героям Социалистического Труда, лицам, награжденным орденами Отечества трех степеней, орденами Славы трех степеней, орденами Трудовой Славы трех степеней, – на 500 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

б) инвалидам войны І и ІІ группы – на 400 процентов, ІІІ группы – на 250 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

военнослужащим, лицам начальствующего и рядового состава органов внутренних дел, проходившим службу в составе действующей армии либо принимавшим участие в боевых действиях при выполнении интернационального долга, и партизанам – на 250 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

лицам из числа вольнонаемного состава, проходившим службу или работавшим в составе действующей армии, – на 250 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

лицам, принимавшим участие в составе специальных формирований в разминировании территорий и объектов после освобождения от немецкой оккупации в 1943–1945 годах, – на 250 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

лицам, работавшим в период блокады города Ленинграда на предприятиях, в учреждениях и организациях города, и лицам, награжденным знаком «Жителю блокадного Ленинграда», – на 100 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

бывшим узникам фашистских концлагерей (гетто и других мест принудительного содержания в период войны), если они не совершили в этот период преступлений против Родины, – на 100 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

инвалидам с детства вследствие ранения, контузии или увечья, связанных с боевыми действиями в период Великой Отечественной войны (либо с последствиями военных действий), – на 50 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

лицам, награжденным орденами и медалями за самоотверженный труд и безупречную воинскую службу в тылу в годы Великой Отечественной войны, – на 50 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

в) родителям и женам (не вступившим в новый брак) военнослужащих, лиц начальствующего и рядового состава органов внутренних дел, Следственного комитета Республики Беларусь, Государственного комитета судебных экспертиз Республики Беларусь, органов и подразделений по чрезвычайным ситуациям, органов финансовых расследований, смерть которых связана с исполнением обязанностей военной службы (служебных обязанностей), – на 180 процентов минимального размера пенсии по возрасту; детям – инвалидам с детства военнослужащих, лиц начальствующего и рядового состава органов внутренних дел, Следственного комитета Республики Беларусь, Государственного комитета судебных экспертиз Республики Беларусь, органов и подразделений по чрезвычайным ситуациям, органов финансовых расследований, смерть которых связана с исполнением обязанностей военной службы (служебных обязанностей), а также родителям, женам (не вступившим в новый брак) и детям – инвалидам с детства умерших инвалидов войны – на 100 процентов минимального размера пенсии по возрасту; г) гражданам, необоснованно репрессированным по политическим, социальным, национальным, религиозным и иным мотивам в период репрессий 20–80-х годов, в том числе детям, находившимся вместе с родителями в местах лишения свободы, в ссылке, высылке, на спецпоселении, и впоследствии реабилитированным, – на 50 процентов минимального размера пенсии по возрасту;

д) донорам, награжденным нагрудным знаком отличия Министерства здравоохранения Республики Беларусь «Ганаровы донар Рэспублікі Беларусь», знаком почета «Почетный донор Республики Беларусь», знаками «Почетный донор СССР»,

«Почетный донор Общества Красного Креста БССР», по достижении общеустановленного пенсионного возраста – на 40 процентов минимального размера пенсии по возрасту.

При наличии права на повышение пенсии по различным основаниям, предусмотренным пунктом «б» части первой настоящей статьи, начисляется одно из указанных в нем повышений.

Инвалидам с детства, инвалидность которым установлена пожизненно, пенсия по возрасту увеличивается на 50 процентов минимального размера пенсии по возрасту.

17 Апреля 1992 г. № 1596-XII

О пенсионном обеспечении

Изменения и дополнения:

Закон Республики Беларусь от 2 февраля 1994 г. № 2739-XІІ (Ведамасці Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь, 1994 г., № 8, ст.111) ;

Закон Республики Беларусь от 24 февраля 1994 г. № 2815-XІІ (Ведамасці Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь, 1994 г., № 8, ст.117) ;

Закон Республики Беларусь от 21 февраля 1995 г. № 3601-XІІ (Ведамасці Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь, 1995 г., № 17, ст.178) ;

Закон Республики Беларусь от 1 марта 1995 г. № 3624-XІІ (Ведамасці Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь, 1995 г., № 17, ст.184) ;

Закон Республики Беларусь от 21 марта 1995 г. № 3668-XІІ (Ведамасці Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь, 1995 г., № 18, ст.197) ;

Закон Республики Беларусь от 6 ноября 1996 г. № 764-XІІІ (Ведамасці Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь, 1996 г., № 35, ст.628) ;

Закон Республики Беларусь от 15 июля 1998 г. № 188-З (Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь, 1998 г., № 28, ст.462)

Закон Республики Беларусь от 9 июля 1999 г. № 276-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 1999 г., № 54, 2/51)

Закон Республики Беларусь от 1 декабря 1999 г. № 330-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 1999 г., № 95, 2/105)

Закон Республики Беларусь от 22 июня 2001 г. № 34-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2001 г., № 63, 2/777)

Закон Республики Беларусь от 8 января 2002 г. № 82-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2002 г., № 7, 2/831)

Закон Республики Беларусь от 15 июля 2002 г. № 122-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2002 г., № 82, 2/871)

Закон Республики Беларусь от 14 июня 2003 г. № 203-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2003 г., № 70, 2/952)

Закон Республики Беларусь от 5 июля 2004 г. № 297-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2004 г., № 107, 2/1046)

Закон Республики Беларусь от 22 декабря 2005 г. № 76-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2006 г., № 6, 2/1173)

Закон Республики Беларусь от 19 июля 2006 г. № 155-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2006 г., № 114, 2/1252)

Закон Республики Беларусь от 29 декабря 2006 г. № 192-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2007 г., № 4, 2/1289)

Закон Республики Беларусь от 12 июня 2007 г. № 234-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2007 г., № 146, 2/1331)

Закон Республики Беларусь от 11 июля 2007 г. № 251-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2007 г., № 170, 2/1348)

Закон Республики Беларусь от 20 декабря 2007 г. № 295-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2008 г., № 1, 2/1392)

Закон Республики Беларусь от 6 января 2009 г. № 6-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2009 г., № 16, 2/1558)

Закон Республики Беларусь от 12 мая 2009 г. № 19-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2009 г., № 119, 2/1571)

Закон Республики Беларусь от 28 декабря 2009 г. № 78-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2010 г., № 5, 2/1630)

Закон Республики Беларусь от 13 декабря 2011 г. № 325-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2011 г., № 140, 2/1877)

Закон Республики Беларусь от 22 декабря 2011 г. № 328-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2012 г., № 2, 2/1880)

Закон Республики Беларусь от 29 декабря 2009 г. № 70-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2010 г., № 2, 2/1622)

Закон Республики Беларусь от 15 октября 2010 г. № 173-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2010 г., № 251, 2/1725)

Закон Республики Беларусь от 30 декабря 2011 г. № 329-З (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2012 г., № 2, 2/1881)

В отношении статьи 88 настоящего Закона см. Заключение Конституционного Суда Республики Беларусь от 28 мая 1996 г. № З-36/96 (Ведамасці Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь, 1996 г., № 17, ст.234) и Заключение Конституционного Суда Республики Беларусь от 27 ноября 1997 г. № З-60/97 (Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь, 1997 г., № 35, ст.766) ;

В отношении пункта «г» части первой статьи 68 настоящего Закона см. Заключение Конституционного Суда Республики Беларусь от 12 сентября 2007 г. № З-202/2007 (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2007 г., № 227, 6/690)

Можно ли ипэшнику отказаться от пенсии и не платить взносы? Прямая линия Фонда соцзащиты

Есть ли льгота по уплате страховых взносов для многодетных или иностранцев? Почему даже в тюрьме ипэшник должен платить в ФСЗН? Освобождает ли работа по договору подряда от выплат на пенсию? FINANCE.TUT.BY публикует ответы Фонда соцзащиты на вопросы читателей о пенсиях для индивидуальных предпринимателей.

На вопросы отвечала начальник отдела организации сбора платежей Минского городского управления Фонда соцзащиты Ева Свечникова и специалисты комитета по труду, занятости и соцзащите Мингорисполкома.

Нормативные акты, регулирующие государственное социальное страхование:

Закон Республики Беларусь от 31 января 1995 года № 3563-XII «Об основах государственного социального страхования» (далее — Закон № 3563-XII);

Закон Республики Беларусь от 29 февраля 1996 года № 138-ХIII «Об обязательных страховых взносах в бюджет государственного внебюджетного фонда социальной защиты населения Республики Беларусь» (далее — Закон № 138-ХIII);

Декрет Президента Республики Беларусь от 16 января 2009 года № 1 «О государственной регистрации и ликвидации (прекращении деятельности) субъектов хозяйствования» (далее — Декрет № 1);

Положение об уплате обязательных страховых взносов, взносов на профессиональное пенсионное страхование и иных платежей в бюджет государственного внебюджетного фонда социальной защиты населения Республики Беларусь, которое утверждено указом президента Республики Беларусь от 16 января 2009 года № 40 (далее — Положение об уплате);

Положение о порядке подтверждения и исчисления стажа работы для назначения пенсий, которое утверждено постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 24 декабря 1992 года № 777 (далее Положение о порядке подтверждения);

Закон Республики Беларусь от 17 апреля 1992 года № 1596-XII «О пенсионном обеспечении» (далее Закон № 1596-XII).

Ремесленник может копить на пенсию добровольно

Вопрос от Василия: Добрый день! Подскажите, какую сумму должен оплачивать ремесленник в ФСЗН? Обязательно или по желанию?

Ответ: Физическим лицам, которые занимаются ремесленной деятельностью по заявительному принципу без государственной регистрации в качестве индивидуальных предпринимателей, предоставляется право добровольного участия в государственном социальном страховании (статья 7 Закона № 3563-XII). Если вы хотите платить страховые взносы, вы должны стать на учет в органах Фонда соцзащиты населения по месту жительства.

Размер взносов составляет 35% дохода (на пенсионное страхование — 29%; на социальное — 6%). Вы имеете право выбирать уплату взносов на пенсионное или на социальное страхование, либо на оба вида, и уплачивать взносы в размере 29%, 6% либо 35% (статья 3 Закона № 138-ХIII).Доход, из которого страховые взносы уплачиваются, ремесленник определяет самостоятельно, но эта сумма должна быть не меньше минимальной заработной платы, установленной и проиндексированной в соответствии с законодательством (статья 2 Закона № 138-ХIII).
Например, в марте 2016 «минималка» составляла 2 миллиона 300 тысяч рублей, соответственно, минимальный платеж за этот месяц составит: в случае уплаты взносов только на пенсионное страхование — 667 тысяч рублей, только на социальное страхование — 138 тысяч, на оба вида страхования — 805 тысяч.

Многодетные платят как все

Вопрос от Игоря: Существуют ли льготы по отчислениям в Фонд соцзащиты для индивидуальных предпринимателей, у которых трое и более детей (многодетных семей)?

Ответ: К сожалению, такой льготы нет. Добровольный порядок уплаты взносов в бюджет фонда установлен только для ИП, которые одновременно с осуществлением предпринимательской деятельности состоят в трудовых, а также связанных с ними отношениях. Это может быть членство (участие) в любых организациях, владение имуществом юридических лиц и выполнение функций их руководителей.

На добровольную уплату взносов вы также имеете право, если получаете пенсию, имеете право на пособие по уходу за ребенком до достижения им возраста трех лет, получаете профессионально-техническое, среднее специальное, высшее образование в дневной форме получения образования (пункт 7 Положения об уплате). Какие-либо другие исключения в отношении ИП законодательством не установлены.

Иностранные граждане, зарегистрированные как ИП, тоже должны платить

Вопрос от Дмитрия: Я иностранный гражданин, но резидент Беларуси и индивидуальный предприниматель. До 1 января 2016 года ИП-иностранцы были освобождены от платежей в ФЗСН, при этом имели платную медицину (начиная с платного приема в поликлиниках и так далее), не получали пенсий. Что теперь изменилось?

Ответ: В конце прошлого года Президент подписал Указ «О вопросах социального обеспечения», согласно которому иностранные граждане и лица без гражданства, работающие в Беларуси или являющиеся индивидуальными предпринимателями, подлежат обязательному государственному социальному страхованию на условиях, установленных законодательством для граждан нашей страны.

То есть с 1 января 2016 года иностранные граждане, являющиеся ИП, обязаны уплачивать страховые взносы в бюджет фонда в общеустановленном порядке.

Работа по договору подряда или обучение в вечерней форме не дает льготу по уплате

Вопрос от Натальи: Я индивидуальный предприниматель, но одновременно работаю в организации. До 1 января 2016 года — по контракту, а потом по договору найма. Организация уплачивает взносы от суммы заработка в ФСЗН. То есть формально, кроме формы трудовых отношений, ничего не поменялось. Почему тогда я как ИП обязана уплачивать взносы в ФСЗН?

Ответ: Если в вашей ситуации под контрактом понимаются трудовые отношения, а под договором найма — гражданско-правовой договор, то в этом есть принципиальная разница. Добровольно уплачивать взносы могут только ИП, которые одновременно с осуществлением предпринимательской деятельности состоят в трудовых, а также связанных с ними отношениях (статья 7 Положения об уплате). Какие-либо исключения законодательством не установлены. Следовательно, за период, когда вы перешли с работодателем на гражданско-правовые, а не трудовые отношения, основания для освобождения от уплаты взносов в бюджет фонда исчезли.

В дополнение сообщаю, что трудовые и связанные с ними отношения регулируются Трудовым кодексом. Не подпадают под действие ТК отношения, возникающие на основе договоров, предусмотренных гражданским законодательством, к которым относятся гражданско-правовые договоры (статья 6 ТК).

Вопрос от Алексея: Здравствуйте! Я ИП, но одновременно получаю высшее образование в вечерней форме, то есть учеба идет в стаж. Мне почему-то работники ФСЗН сказали, что я все равно должен платить взносы. Правы ли они?

Ответ: Работники фонда не ошиблись. Добровольный порядок уплаты взносов в бюджет фонда установлен для ИП, которые одновременно с осуществлением предпринимательской деятельности получают профессионально-техническое, среднее специальное, высшее образование в дневной форме получения образования (статья 7 Закона № 3563-XII, пункт 7 Положения об уплате).

Поскольку вы студент вечерней формы, основания для освобождения от уплаты взносов отсутствуют.

Отказаться от пенсии и выплат в фонд нельзя

Вопрос от Юрия: Я хочу отказаться от будущей пенсии. Поэтому и уплата мной или за меня взносов потеряет всякий смысл. Как и куда мне подать соответствующее заявление? Где можно произвести перерасчет по уже уплаченным взносам и каким образом их получить назад — через оплату коммунальных услуг, в зачет подоходного налога или наличными?

Ответ: Отказаться от пенсии и уплаты взносов нельзя. В Беларуси обязательному государственному социальному страхованию подлежат такие категории лиц, как, в частности, работающие граждане (по трудовым договорам, гражданско-правовым договорам), ИП, нотариусы и адвокаты (статья 7 Закон № 3563-XII). Соответственно, взносы в бюджет фонда за них и (или) ими самими в законодательно установленных размерах подлежат уплате в общеустановленном порядке. И подача заявления об отказе от участия в социальном страховании законодательно не предусмотрена.

Проживание за границей не освобождает от взносов в ФСЗН

Вопрос от Дмитрия: Я индивидуальный предприниматель, но не веду деятельности 2 года. Все это время работаю в Польше и там плачу все налоги. ИП закрыть не могу, так как надо сначала закрыть расчетный счет. Но есть решение суда, по которому со мной должен рассчитывается должник. Если закрою счет, деньги не придут. При этом меня снова просят заплатить взносы в ФСЗН за прошлый год. Поясните, пожалуйста, ситуацию.

Ответ: Добровольный порядок уплаты взносов установлен для тех ИП (являющихся гражданами Беларуси), у которых в период занятия предпринимательской деятельностью формируется стаж для назначения трудовой пенсии по другим основаниям либо которые уже получают пенсию (статья 7 Закона № 3563-XII и пункт 7 Положения об уплате).

Если за предпринимателя, в том числе работающего по трудовому договору за пределами страны, взносы в бюджет фонда не уплачиваются, стаж для назначения пенсии у него не формируется (кроме случаев, предусмотренных международными договорами), и он обязан самостоятельно уплачивать за себя взносы в бюджет фонда в общеустановленном порядке.

Законодательно определена минимальная сумма страховых взносов, подлежащая уплате, независимо от осуществления предпринимательской деятельности и полученных доходов — 35% от минимальной зарплаты.

Взносы не уплачиваются ИП только за периоды приостановления ими своей деятельности в случаях, предусмотренных законодательными актами. Соответственно, оснований для освобождения от уплаты за период отсутствия предпринимателя на территории Беларуси нет.

В тюрьме ипэшник должен платить взносы в ФСЗН. Избавит от этого только приговор, который запрещает деятельность

Вопрос от Ирины: Здравствуйте! Мой муж находится в местах лишения свободы с января 2013 года по сегодня. До момента ареста он работал в качестве индивидуального предпринимателя и, соответственно, платил исправно взносы в ФСЗН. С 2014 года местные органы фонда прислали уведомление об уплате взносов за 2014 год, а потом еще и за 2015-й. Объясните, пожалуйста, как мой муж, находясь в тюрьме, может работать и платить взносы в ФСЗН?

Ответ: ИП подлежат обязательному государственному социальному страхованию (статья 7 Закона № 3563-XII). Следовательно, они должны уплачивать взносы в бюджет фонда. При этом минимальная сумма взносов (исчисленная из суммы размеров МЗП) выплачивается в обязательном порядке, независимо от каких-либо обстоятельств (статья 2 Закона № 138-ХIII).

Если ИП работал в период отбывания наказания и за него уплачивались страховые взносы на государственное социальное страхование, то за этот период ему ничего платить не нужно.

Вопрос от Евгения: Добрый день! Я был индивидуальным предпринимателем и торговал в 2010 году 1 месяц. Потом работал по найму, и до сих пор работаю. ИП ликвидировал в 2013 году. Может ли у меня быть задолженность перед ФСЗН? Должен ли быть погашен долг перед фондом до ликвидации?

Ответ: Взносы не уплачиваются ИП за периоды приостановления ими своей деятельности (в случаях, предусмотренных законодательными актами), а она возможна только в случае вынесения ему приговора, связанного с лишением права заниматься предпринимательской деятельностью. Иные случаи законом не предусмотрены. Даже письменное уведомление инспекции Министерства по налогам и сборам о приостановлении деятельности и неуплата налогов не освобождает от уплаты взносов в бюджет фонда.

При наличии задолженности по платежам ИП не может быть исключен из Единого государственного регистра юридических лиц и индивидуальных предпринимателей.

Для предпринимателя, в отношении которого начата процедура прекращения его деятельности, сумма платежа рассчитывается до дня принятия соответствующего решения (пункт 10−1 Положения об уплате).

Про пенсійне забезпечення

Про пенсійне забезпечення

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 3, ст.10)

Цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право громадян України на державне пенсійне забезпечення

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Стаття 2. Види державних пенсій

За цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії:

в разі втрати годувальника;

за вислугу років.

Стаття 3. Особи, які мають право на трудову пенсію

Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, — за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

__________
* Далі іменуються — підприємства та організації, якщо не обумовлено інше.

б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, — за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, — за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

г) інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню;

д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд’єгерської служби;

е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв’язку з виконанням державних чи громадських обов’язків або у зв’язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

ж) особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

з) члени сімей осіб, вказаних у цій статті, і пенсіонерів з числа цих осіб — у разі втрати годувальника.

Стаття 4. Пенсійне забезпечення військовослужбовців та їх сімей

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Стаття 5. Особи, які мають право на соціальну пенсію

Право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни на умовах, що визначаються цим Законом.

Стаття 6. Право вибору пенсії

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

Стаття 7. Звернення за призначенням пенсії

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Стаття 8. Кошти на виплату пенсій. Звільнення пенсій від податків

Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов’язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.

Пенсії не підлягають оподаткуванню.

Стаття 9. Добровільне страхування додаткової пенсії

Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) є страховий фонд, який складається на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів — з коштів державного бюджету України.

Підприємства та організації за рішенням адміністрації і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), якщо це передбачено колективним договором (угодою), а також колгоспи та інші кооперативи за рішенням загальних зборів можуть відшкодовувати працівникам за рахунок власних коштів, призначених для оплати праці, повністю або частково внески, сплачені ними за договорами добровільного страхування додаткової пенсії.

Стаття 10. Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення

Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 11. Питання, що належать до відання Кабінету Міністрів України

До відання Кабінету Міністрів України належать питання, пов’язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених цим Законом.

Розділ II. ТРУДОВІ ПЕНСІЇ

ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ

Стаття 12. Умови призначення пенсій за віком

Право на пенсію за віком мають:

чоловіки — після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Стаття 13. Пенсії за віком на пільгових умовах

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, — за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років — по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців — з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років — з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців — з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років — з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців — з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років — з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців — з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років — з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців — з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років — з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року — не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року — не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року — не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року — не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року — не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року — не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року — не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року — не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року — не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам — на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам — на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, — за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років — по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців — з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік — з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців — з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки — з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців — з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки — з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців — з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки — з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців — з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років — з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року — не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року — не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року — не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року — не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року — не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року — не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року — не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року — не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року — не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам — на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам — на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, — чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року — не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року — не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року — не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року — не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року — не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року — не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року — не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року — не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року — не менше 29 років 6 місяців;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, — після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі.

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року — не менше 20 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року — не менше 21 року;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року — не менше 21 року 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року — не менше 22 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року — не менше 22 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року — не менше 23 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року — не менше 23 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року — не менше 24 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року — не менше 24 років 6 місяців.

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, — після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, — після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, — за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, — після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім — тринадцятим пункту «б» частини першої цієї статті;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей, — незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків — не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

для жінок — не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п’ятнадцятим — двадцять третім пункту «б» частини першої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім — тринадцятим пункту «б» частини першої цієї статті.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Стаття 14. Особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, — за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), — за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Стаття 15. Пенсії громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Стаття 16. Пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім’ям загиблих (померлих) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію:

чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Стаття 17. Пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства

Жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

Стаття 18. Пенсії за віком окремим категоріям громадян

Особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), і диспропорційні карлики мають право на пенсію за віком:

чоловіки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років;

жінки — після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше 15 років;

інваліди по зору I групи — сліпі та інваліди з дитинства I групи мають право на пенсію за віком:

чоловіки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років;

жінки — після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше 10 років.

Стаття 19. Розміри пенсій за віком

Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв’язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, — чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 — у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, — 85 процентів заробітку.

З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.

Стаття 20. Пенсії за віком при неповному стажі роботи

Особам, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи (стаття 12), призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу (стаття 68), але не менше соціальної пенсії (пункт «б» статті 94).

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосовуються встановлені цим Законом пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

Стаття 21. Надбавки до пенсії за віком

До пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім’ї (статті 37, 38, 40, 41), — на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду, — на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії (пункт «б» статті 94);

в) пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку, — в розмірі 10 процентів основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40 процентів;

г) особам, які набули права на пенсію за віком відповідно до цього Закону і мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, але після досягнення пенсійного віку виявили бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, — в розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після досягнення пенсійного віку, але не більш як 40 відсотків;

д) пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті «в» цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, — у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.

Надбавки, встановлені відповідно до пунктів «в», «г» і «д» частини першої цієї статті, зберігаються при переведенні на інший вид трудової пенсії.

Надбавки, передбачені цією статтею, можуть нараховуватись одночасно.

Стаття 22. Період, на який призначаються пенсії за віком

Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров’я.

ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ

Стаття 23. Умови призначення пенсій по інвалідності

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров’я, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Стаття 24. Групи інвалідності

Залежно від ступеня втрати здоров’я інваліди поділяються на три групи.

Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України.

Стаття 25. Стаж роботи, який дає право на пенсію по інвалідності

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання (стаття 26) призначаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються при наявності такого стажу роботи на час настання інвалідності: